Експедиція на Крит (1897–1898)

Крит (грецькою: Kriti, турецькою: Kirid, італійською: Candia), один з найбільших островів Середземноморського моря, що з 1669 року належав Османській імперії, в останній половині XIX століття став місцем постійних проблем. Більшість мешканців-християн повстали проти мусульманської меншини, яку підтримував місцеве османський уряд. Після великого повстання 1866–1867 років провідні держави порадили султану передати керування Критом Греції, щоб уникнути подальших кривавих сутичок. Однак османський уряд відмовився, хоча надав велику автономію та оголосив амністію повстанців.

Розгортання громадянської війни на острові

Офіцери 8-ї сотні в Ханья носять білі однострої експедиційних військ (офіцер ліворуч носить тропічний однострій ВМС)

Офіцери 8-ї сотні в Ханья носять білі однострої експедиційних військ (офіцер ліворуч носить тропічний однострій ВМС)

Натомість ситуація між ворогуючими представниками різних релігій не вгамувалася. В першу чергу через те, що грецька влада постійно надсилала на острів гроші, зброю та агітаторів, ігноруючи міжнародну угоду 1869 року. Знову у 1878 році розпочалося велике повстання, що було придушено. Законна османська влада під керівництвом Мутхтара-паші знову в 1879 та ще раз в 1889 роках пішла на додаткові поступки місцевому самоврядуванню. Це було добре для місцевих жителів, але, звичайно, не задовольняло грецький уряд — він продовжували порушувати баланс, підтримуючи повстанців грошима та зброєю.

Унтер-офіцери та солдати 7-ї сотні в Селіно

Унтер-офіцери та солдати 7-ї сотні в Селіно

Критичний рівень знову була досягнуто, коли в 1896 році грецький уряд почав переправляти на Крит озброєних солдатів, щоб підтримати новий заколот проти місцевого уряду. У січні 1897 року вже весь острів був у вогні, більшість (близько 60%) жителів почали воювати та вбивали мусульманську меншість, оголосивши за мету приєднання Криту до Грецького королівства — війна між Османською імперією та Грецією була неминучою. 15 лютого 1897 року 2000 грецьких солдатів під командуванням полковника Вассоса (Vassos) висадилися на Криті, щоб проголосити унію з Грецією.

У цій ситуації великі європейські держави погодилися заспокоїти бунтівний острів, заблокувавши узбережжя кораблями, щоб унеможливити будь-які перевезення військ на Крит. Також міжнародні миротворчі сили висадилися та взяли під контроль кілька важливих міст і припинили будь-які військові дії. Особливо були зацікавлені в послабленні Османської імперії Росія, Франція та Італія. Тому вони домоглися від інших призначення грецького принца Георгія уповноваженим-правителем (Harmostes) Криту, але за умови залишення остріва під суверенітетом османського султана. Під контролем Італії була сформована нова жандармерія, а нечисельну місцеву міліцію очолили іноземні, переважно британські, офіцери. Не дивно, що такий компроміс не задовольнив понад 30% жителів, які були мусульманами за віросповіданням і фактично позбавлені прав, тобто він не міг запрацювати. Після нових заколотів, найбільший з яких відбувся 1905 року, величезна кількість критських мусульман втекла на материкову частину Османської імперії, і кінець-кінцем Крит став частиною Грецького королівства в 1913 році.

Австро-угорські експедиційні війська

Офіцери експедиційних військ європейських держав у Ханья

Офіцери експедиційних військ європейських держав у Ханья

Великі європейські держави погодилися висадити на острів власну піхоту, щоб розділити ворогуючих супротивників. Приєдналася до миротворців й Австро-Угорщина. З цією метою 2-й батальйон 87-го піхотного полку спільного війська, який на той час був частиною гарнізону Трієста, було перевезено кораблями на Крит (полк морської піхоти ВМС було розформовано у 1870 році). Експедиційні сіли двоєдиної монархії складалися з командира батальйону, 18 офіцерів, двох лікарів, 656 унтер-офіцерів і солдатів, сьоми коней. До батальйону було додано відділення санітарних військ (Sanitätstruppe), що складалося з одного унтер-офіцера та чотирьох санітарів.

Солдати та матроси експедиційних військ різних європейських держав

Солдати та матроси експедиційних військ різних європейських держав

Незвичайний тропічний клімат острова викликав необхідність створення нових видів уніформи для експедиційних військ — австро-угорські унтер-офіцери та солдати отримали по два повних комплекти білих однострої з парусіни, тіє самої, що й звичайні робочі куртки (Zwilich). А замість польових кашкетів завели білі пробкові шоломи. Оскільки таких пробкових шоломів в австро-угорському війську не було, то їх просто купили у приватної компанії «P.&C. Habig». На цих шоломах не носили кокард чи інших значків. В експедиційному війську офіційно не використовували темно-синій польовий однострій, але все ж таки дозволяли носити темно-синій польовий мундир (Bluse) з білими штанами. Офіцери також отримали білу уніформу, й використання темно-синього польового мундиру з білими штанами також було їм дозволено, але це траплялося не часто. Замість чорного головного убору (schwarze Kappe) були виготовлені спеціальні офіцерські кашкети з білої камвольної тканини (Kammgarn) з підборідними ременями з білої шкіри та білим лакованим козирком — офіцери отримали їх перед виїздом з Трієста. Використана тканина мала офіційний термін «naturlfarben», що означає незабарвлена, тому відтінок міг бути від світло-бежевого до яскраво-білого.

Розташування міжнародних миротворчих сил на острові

Австро-Угорщина

дислокація підрозділ
Селіно 2 сотні включно зі штабом батальйону 2-го батальойну 87-го піхотного полку спільного війська
Ханья 1 сотня 2-го батальойну 87-го піхотного полку спільного війська
Акротирі 1 сотня 2-го батальойну 87-го піхотного полку спільного війська

Франція

дислокація підрозділ
Сітія 2-й батальйон 4-го полку морської піхоти та 200 моряків
Спіналонга 175 моряків
Ханья 2 сотні 2-го батальйону 8-го полку морської піхоти
Алепа (Ханья) 1 напівсотня 2-го батальйону 8-го полку морської піхоти
Форт Субаші 1 сотня 2-го батальйону 8-го полку морської піхоти
Акротирі 1 напівсотня 2-го батальйону 8-го полку морської піхоти

Німеччина

дислокація підрозділ
Ханья 1 морський підрозділ (1 офіцер та 10 моряків)
Зюда-форт 5 моряків

Велика Британія

дислокація підрозділ
Іракліон 2 сотні Сіфорських хайлендерів (Seaforth-Highlanders) та 1 батальйон Вельських фузілерів (Welsh-Fusiliers), 6 гірських гармат
Ханья 2 сотні Сіфорських хайлендерів — 80 чоловік з сотень, тимчасово розміщених в Акротірі

Італія

дислокація підрозділ
Ієрапетра 2 сотні 2-го батальойну 36-го піхотного полку
Іракліон 2 сотні 2-го батальойну 36-го піхотного полку
Ханья 8-й батальйон берсальєрів (Bersaglieri)
Акротирі, Чікаларія та Форт Субаші 1 сотня моряків з корабля «Сицілія» (Sicilia) при двох власних гарматах та ще шости з 8-ї гірської батареї

Італійськи експедиційні сили включали 30 карабінерів (carabinieri), розташованих в Ханья, Іракліон та Ієрапетра.

росія

дислокація підрозділ
Ретимно 2 сотні 1-го батальойну 56-го піхотного полку, 4 сотні 14-го стрілецького батальойну, 6 гармат 13-ї артилерійської бригади
Ханья 2 сотні 1-го батальойну 56-го піхотного полку

Російський експедиційний корпус включав 80 чорногорських добровольців в Ханья та Ретимно.

Дислокація грецьких та отоманських віськ

Перераховані міжнародні миротворчі сили мали розділити близько 30.000 повстанців і 10.827 вояків османської армії. Іррегулярні сили повстанців переважно оточували міста на узбережжі, куди бігли мусульманські жителі острова, шукаючи притулку, їх ймовірні чисельність і дислокація були такими:

Іракліон приблизно 3000 чоловік
Ретимно приблизно 4000 чоловік
Ханья приблизно 10000 чоловік
Сітія 2000 чоловік
Спіналонга 2000 чоловік
Ієрапетра 2000 чоловік
Кісамос приблизно 3500 чоловік
Півострів Акротирі 800–1000 чоловік

Підрозділи та дислокація регулярного отоманського війська наведено в цій таблиці:

Склад австро-угорських експедиційних військ

I. Командування ескадрою (4 лютого 1897 — 12 квітня 1898 рр.)

Командуючий (Commander) Контр-адмірал Йоган фон Гінке (Johann Edler von Hinke)
Штаб ескадри (Flaggenstab) Корветтен-капітан Алоїз фон Кюнсті (Alois Edler von Kunsti)
Корветтен-капітан барон Віктор фон Базеллі (Victor Freiherr von Baselli)
Корветтен-капітан Карл Скала (Karl Skala)
Адʼютант (Adjutant) Лінієншифс-лейтенант Герман Янітті (Hermann Janitti)
Аудитор (Auditor) Гауптман-аудитор (Hauptmann-Auditor) Едуард Рейнгарт (Eduard Reinhart)
Військове душпастирство (Geistlicher) Морський капелан (Marine-Kaplan) Антон Піпан (Anton Pipan)

II. Сухопутний десант (2-й батальйон 87-го піхотного полку спільного війська)

Командуючий (Commander) Оберст Лео Ґузек (Leo Guzek)
Адʼютант (Adjutant) Оберлейтент Йозеф Майр (Josef Mair)
Начальник продовольчої служби (Proviant-Offizier) Лейтенант Еріх фон Реке (Erich Ritter von Räcke)
Начальник рахункової служби (Rechnungsführer) Лейтенант рахункової служби (Leutnant-Rechnungsführer) Йоган Кроткий (Johann Krotky)
Полковий хірург (Regimentsarzt) Полковий хірург (Regimentsarzt) д-р Карл Павлич (Dr. Karl Pavleč)
5-та сотня Гауптман Міхаель Скоч (Michael Skoč)
Оберлейтенант Ернст Беумель (Ernst Bäumel)
Лейтенант Моріц Раппель (Moriz Rappell)
Лейтенант Яромир Раш (Jaromir Raš)
6-та сотня Гауптман Віктор Йєнко (Victor Jenko)
Оберлейтенант Константін Різбек фон Глейхенгейм (Constantin Ritter Risbek von Gleichenheim)
Лейтенант Юліус Буттервек (Julius Butterweck)
Лейтенант Антон Страка (Anton Straka)
7-ма сотня Гауптман Антон фон Йєдіна (Anton Ritter von Jedina)
Оберлейтенант Йоган Губер (Johann Huber)
Лейтенант Ладислаус Обст (Ladislaus Obst)
Лейтенант Аладр фон Гоффман (Aladar von Hoffmann)
8-ма сотня Гауптман Йозеф Стойка (Josef Sojka)
Оберлейтенант Йоган Габердиц (Johann Haberditz)
Лейтенант Густав Буттервек (Gustav Butterweck)
Лейтенант Йозеф Лоґдман фон Ауен (Josef Ritter Logdman von Auen)

27 червня 1897 року лейтенант Юліус Буттервек був переведений до Військової школи Генерального Штабу (Kriegsschule) і замінений лейтенантом бароном Віктором Фрайгером фон Шмідбургом (Victor Freiherr von Schmidburg). 20 листопада хворого лейтенанта Антона Страку замінив лейтенант Генріх Медер (Heinrich Meder). А 25 грудня гауптман Міхаель Скоч був переведений назад до полку, тоді як гауптман Петер Мервош (Peter Mervoš) перебрав командування 5-ю сотнею. Коли обер-лейтенант Йозеф Майр захворів 1 січня 1898 року, лейтенант Яромир Раш був підвищений на його посаду.

III. Морські сили навколо Криту

назва корабля період задіяння командуючі офіцери
Бронепалубний кресер «Імператриця та королева Марія Терезія»
(SMS Kaiserin und Königin Maria Theresia)
4 лютого — 20 вересня 1897 року Лінієншифс-капітан Gustav Ritter von Brosch
Корветтен-капітан Constantin Ritter von Schwarz
Лінієншифс-лейтенант Julius Dennig
Лінієншифс-лейтенант Heinrich Neugebauer
Лінієншифс-лейтенант Alexander Ritter von Maravić
Броненосець «Ерцгерцогиня Стефанія»
(SMS Erzherzogin Stephanie)
4 лютого — 31 серпня 1897 року Лінієншифс-капітан Leodegar Kneissler von Maixdorf
Лінієншифс-лейтенант Anton Vertovetz
Лінієншифс-лейтенант Alois Baumann
Лінієншифс-лейтенант Emerich Ritter von Leitgeb
Лінієншифс-лейтенант Engelbert Frhr. von Rossi-Sabatini
Лінієншифс-лейтенант Franz Martinak
«Тігр»
(SMS Tiger)
9 березня 1897 — 5 квітня 1898 років Фрегатен-капітан Gustav Ritter von Cimiotti-Steinberg
Лінієншифс-лейтенант Otto Rehm
Лінієншифс-лейтенант Friedrich Grinzenberger
Лінієншифс-лейтенант Eduard Kittel
«Леопард»
(SMS Leopard)
9 червня 1897 — 31 березня 1899 років Фрегатен-капітан Geza Dell’Adami
Фрегатен-капітан Theodor Kunwald von Kunenhort
Фрегатен-капітан Johann Padevit
Лінієншифс-лейтенант Otto Ritter Regner von Bleyleben
Лінієншифс-лейтенант Max Graf Bissingen v. Nippenburg
Лінієншифс-лейтенант Julius Dennig
Лінієншифс-лейтенант Nikloaus Ritter von Rodakowski
Лінієншифс-лейтенант Alexander Hansa
Лінієншифс-лейтенант Karl Schreiber
Броненосець «Відень»
(SMS Wien)
7 вересня 1897 — 30 квітня 1898 років Лінієншифс-капітан Constantin Edler von Pott
Лінієншифс-лейтенант Wladimir Ritter von Golkowski
Лінієншифс-лейтенант Gustav Kosarek
Лінієншифс-лейтенант Anton Sanchez de la Cerda
Лінієншифс-лейтенант Karl Seidensacher
Лінієншифс-лейтенант Karl Edler von Pflügl
Лінієншифс-лейтенант Leopold Prinz Sachsen-Coburg
Бронепалубний крейсер «Імператор Франці Йосиф І»
(SMS Kaiser Franz Joseph I.)
15 серпня 1897 — 15 березня 1898 років Лінієншифс-капітан Leopold Ritter von Jedina
Корветтен-капітан Albert Morelli
Лінієншифс-лейтенант Erik Johann von Klint
Лінієншифс-лейтенант Adolf Mendelein
Лінієншифс-лейтенант Ludwig Henkl
Лінієншифс-лейтенант Gustav Ritter von Nauta
«Сателіт»
(SMS Satellit)
17 лютого — 13 грудня 1897 року Корветтен-капітан Eduard Thomann Edl. von Montalmar
Лінієншифс-лейтенант Camillo Teuschl
Лінієншифс-лейтенант Josef Kraus
«Блискавка»
(SMS Blitz)
23 березня — 5 грудня 1897 року Корветтен-капітан Eduard Danelutti
Лінієншифс-лейтенант Alfred Freiherr von Koudelka
«Комета»
(SMS Komet)
10 квітня — 26 жовтня 1897 року Корветтен-капітан Conrad Ritter von Wolff
Лінієншифс-лейтенант Alfred Cicoli
«Магніт»
(SMS Magnet)
3 грудня 1897 — 16 квітня 1898 років Корветтен-капітан Richard Lerch
Лінієншифс-лейтенант Alois Ritter von Pokorny
«Себеніко»
(SMS Sebenico)
5 лютого — 4 травня 1897 року Фрегатен-капітан Victor Ritter Bless von Sambuchi
Лінієншифс-фенріх Anton Pawlik
«Циклоп»
(SMS Cyclop)
7 травня 1897 — 5 січня 1898 років Фрегатен-капітан Miecislaus Pietruski von Siemuszowa
Лінієншифс-лейтенант Maximilian Freiherr von Hauser
Лінієншифс-лейтенант Alois Accurti
«Шпербер»
(SMS Sperber)
16 лютого — 16 травня 1897 року Лінієншифс-лейтенант Richard Ritter von Barry
Лінієншифс-фенріх Richard Makoviz
«Ельстер»
(SMS Elster)
16 лютого — 23 червня 1897 року Лінієншифс-лейтенант Maximilian Daublebsky
Лінієншифс-фенріх Felix Höfer
«Кібіц»
(SMS Kibitz)
16 лютого — 23 червня 1897 року Лінієншифс-лейтенант Peter Risbeck von Gleichenheim
Лінієншифс-фенріх Anton Casa
«Гарпія»
(SMS Harpie)
10 квітня — 23 червня 1897 року Лінієншифс-лейтенант Edmund Brandmayer
Лінієншифс-фенріх Josef Culot
«Фламінго»
(SMS Flamingo)
10 квітня — 27 жовтня 1897 року Лінієншифс-лейтенант Karl Stahlberger
Лінієншифс-фенріх Adalbert Gertscher
«Марабу»
(SMS Marabu)
10 квітня — 27 жовтня 1897 року Лінієншифс-лейтенант Friedrich Freiherr von Schleinitz
Лінієншифс-фенріх Friedrich Grund
«Крехе»
(SMS Krähe)
22 березня — 30 жовтня 1897 року Лінієншифс-лейтенант Oskar Lubich Edler von Milovan
Лінієншифс-фенріх Alois Ritter von Pokorny
Лінієншифс-фенріх Heinrich Ritter Pergler von Perglas
Лінієншифс-фенріх Emil Wilde
«Зірка»
(SMS Star)
22 березня — 30 жовтня 1897 року Лінієншифс-лейтенант Karl Kailer
Лінієншифс-фенріх Ernst Peternel

Матеріал було оприлюднено на сайті «Austro-Hungarian Land Forces 1848–1918»

Опубликовал: Дмитрий Адаменко | 11 июля 2022
Рубрика: XIX век, XIX век, Вооруженные силы, История

Последние опубликование статьи